• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Новини
  • МІСЦЕ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЖИТТІ СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНИКА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

МІСЦЕ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЖИТТІ СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНИКА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

2017-02-24

МІСЦЕ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЖИТТІ СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНИКА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

Про місце, роль та значення гри в житті дитини написано і сказано багато. Феномену дитячої гри присвячені роботи В. Абраменкової, Л. Артемової, О. Богініч, Л. Виготського, О. Запорожця, Д. Ельконіна, С. Козлової, О. Кошелівської, С. Новосьолової, Т. Поніманської,,О. Усової, К. Ушинського, К. Щербакової. Ними розкриті психологічна природа, сутність, виховні та інші можливості гри як складного, багатофункціонального феномену. Науковці єдині в думці, що гра є провідним видом діяльності дитини дошкільного віку. Оскільки гра є історичним утворенням та соціальною потребою дитини, що забезпечує передачу суспільного досвіду від покоління до покоління, очевидним є факт, що за змістом і характером дитячих ігор можна скласти уявлення про період, в якому жила дитина. А за влучним висловом В. Зеньківського розуміння дитячої гри дає нам розуміння духовного життя дитини.

Проте, на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти відсутні ґрунтовні дослідження проблеми дитячої гри та особливостей її змісту, організації, протікання та розвитку в умовах урбанізованого індустріального суспільства. Усвідомлюючи на теоретичному рівні значення гри в розвитку дитини, сучасні дорослі (в тому рахунки і педагоги) в умовах реальності допускають витіснення з життя дитини активної творчої колективної гри.

Мета даної статті - показати стан існування феномену дитячої творчої гри на сучасному етапі цивілізаційного розвитку. Завдання її вбачаються автором у висвітленні питання: чи являється гра провідною діяльністю сучасних дітей та аналізі змісту творчих (сюжетно-рольових) ігор дітей дошкільного віку.

Результати педагогічних спостережень за організацією життя дітей дошкільного віку як в умовах сімейного, так і суспільного дошкільного виховання свідчать про те, що в сучасному світі ставлення дітей і дорослих до гри змінилося. Ми можемо констатувати - грі не належить статус основного заняття дітей. В умовах ДНЗ окреслилася чітка тенденція до згортання сюжетно-рольових ігор. Це пояснюється тим, що, виконуючи замовлення батьків дітей дошкільного віку та початкової школи, яка висуває все більш складні вимоги до рівня підготовленості дітей до шкільного навчання, вихователі більшу частину навчально-виховного процесу в дитячому садку відводять для навчання.

Серед молодих батьків ідея раннього розвитку (читай: раннього навчання) малюків є дуже популярною Тому вони прагнуть доповнити офіційну дошкільну освіту своїх дітей додатковими заняттями іноземною мовою, логікою, музикою, малюванням, спортом тощо. Батьки керуються думкою, що розвиток дитини залежить від її навчання і відбувається в результаті цілеспрямованої навчальної діяльності. Таким чином часу для ігор у дитини просто не лишається. Навіть у вечірні години і святкові дні, коли малюк має можливість побути вдома, активну ігрову діяльність заміщують телевізор, комп’ютер, інші мультимедійні засоби. Дитина яка годинами просиджує біля телевізійного чи комп’ютерного екрана є надзвичайно «зручною» для батьків, оскільки дає їм можливість вільно займатися своїми справами чи відпочивати.

Батьки сучасних дітей, які є старшими за них всього на одне покоління (тобто приблизно на 20 років), мають пам’ятати власне дошкільне й шкільне дитинство, більшість часу якого вони проводили на свіжому повітрі - у дворі. Додому забігали лише поїсти і знову мчали у двір, де юрмилися друзі і розгортались цікаві ігри: «козаки-розбійники», «доньки-матері», «будівництво», «школа» тощо. В грі формувались моральні якості, життєві принципи, закріплювались отримані раніше і здобувались нові уявлення про світ, відбувалося становлення міжособистісних стосунків з партнерами по грі, що переносились в інші види діяльності.

Сучасні діти дошкільного віку позбавлені такої можливості. Особливо це стосується тих, хто мешкає у великих містах-мегаполісах. Причин обмеження часу перебування дітей на подвір’ї можна назвати декілька, проте перша з них - підвищені ризики самостійних ігор дітей на вулиці, друга - завантаженість батьків на роботі, що не дає їм можливості достатню кількість часу проводити з дітьми на прогулянці. В результаті відбувається обмеження часу і кола спілкування дитини з іншими дітьми. Малюк призвичаюється гратися сам. Та самотужки не розгорнути гру, у якій багато ролей, різні взаємини між учасниками, складний сюжет. Такими є реалії сучасності, продиктовані часом. Можливо слід сприйняти це як факт і заспокоїтись?

Психологи і педагоги стверджують: рівень розвитку дитини визначається рівнем розвитку її ігрової діяльності. К. Гросс переконував: ігри є джерелом розвитку всіх сил дітей. Проте якщо активність дорослих має за об’єкт реальність, то активність дитини, як вона виявляється в іграх, спрямована не на реальність. Об’єкт гри включає в себе реальність, але не складається лише з неї: дитина за допомогою фантазії доповнює і перетворює реальність, так що об’єкт гри завжди являє собою поєднання реального і уявного. Звідси постає запитання: що зміниться в розвитку дитини, якщо з її життя буде витіснена гра?

Приблизно до 5-6 років у всіх дітей домінує права півкуля головного мозку. Права півкуля відповідає за творчі здібності, фантазію, оперування образами, емоційну сферу особистості. Ліва півкуля мозку відповідальна за вербальну сферу, логічне мислення, оперування символами (цифрами, літерами, схемами). Тобто спрямованість їх діяльності різна. Швидкість з якою працюють обидві півкулі також різна: права працює швидко, ліва - повільно. Мислення дітей у дошкільному віці носить наочно-образний характер, дитина мислить «наочно»: образами, фарбами, формами, звуками.

Якщо дорослі засобами навчання, за рахунок образного мислення, починають розвивати у дитини логічне, вони порушують природний розвиток правої півкулі мозку, штучно гальмуючи його. Компенсувати розвиток правої півкулі у більш старшому віці буде вже неможливо. А саме вона керує емоційною сферою людини. Отже, зустрічаючись з дитячою байдужістю, черствістю, бідністю палітри емоцій та почуттів, варто замислитися: можливо перед нами дитина, яка «не дограла» в ігри, яку занадто рано почали навчати. Відчуття і переживання у маленьких вундеркіндів, внаслідок віддалення їх від суто дитячого виду діяльності - гри, спрощуються, вияв їх утруднюється, або стає примітивним. Якщо ж дитина зовсім не здатна виявити свої почуття, вона переживатиме їх «в собі», а це може мати негативні наслідки для психічної сфери. Результатом нерозвиненості емоційної сфери дитини можуть виступати імпульсивність, некерованість, агресія.

Проте, сучасні батьки, прагнуть не до ігор зі своїми дітьми, вони прагнуть якомога раніше і швидше розвинути їх інтелект, продемонструвати досягнення дитини «всьому світові» і пишатися нащадками. Для цього використовуються різноманітні новітні методики: читати раніше, ніж говорити, паралельного вивчення декількох мов, логіко-математичного розвитку дитини тощо. При цьому дорослі прагнуть до отримання результату, і бажано швидкого. Тому, здійснюючи навчання дитини, вони постійно допускаються помилки - намагаються прискорити результат.

Але фізіологічною особливістю роботи лівої півкулі є повільний темп. Дитина має пройти довгий шлях вдосконалення власних мислительних операцій, перш ніж досягне результату - осмисленого виконання логічних дій. В іншому разі, за рахунок пластичності кори головного мозку та особливостей пам’яті, вона зможе запам’ятати (на механічному рівні), а потім відтворити отриману інформацію. Найбільш імовірно, що засвоєна таким чином інформація швидко зникне з пам’яті дитини. І очікуваний батьками результат виявиться міражем.

Раннє навчання (процес і результат) може негативно впливати на міжособистісні стосунки дітей та їхніх батьків. Адже, як правило, позитивні емоції супроводжуватимуть спілкування в тому разі, якщо батьки задоволені результатами діяльності дитини, якщо ж результат відсутній - емоційна близькість і комфортність спілкування порушуються. На думку психологів в ранньому, дошкільному і навіть шкільному віці такий обмін є нерівноцінним. Не варто оцінювати особистість дитини у відповідності до її досягнень. Особистість є і лишається особистістю за будь-яких умов, а дитина є дитиною і потребує безоцінної любові з боку рідних. Стосунки між батьками і дітьми, побудовані на основі безоцінної любові і довіри є необхідною умовою для нормального розвитку психіки дитини.

Навчальна діяльність відрізняється від ігрової своєю результативність. Вона орієнтована на результат. А гра є спонтанним, стихійним процесом. І саме процесуальна сторона гри необхідна для своєчасного розвитку дитини.

В грі обов’язково відбувається розвиток інтелекту дитини, але за своїми законами. Гра - це оперування знаннями, засіб їх уточнення і збагачення, шлях вправляння, а отже і розвитку пізнавальних та моральних здібностей дитини.

В грі, як і в іншій творчій діяльності дитини, розвивається варіативність та креативність мислення. Адже у ігровій діяльності відсутні кліше, вона розгортається вільно, на противагу навчальній діяльності, у якій інформація не підлягає змінам і дитина має лише засвоїти її. Тому витіснення навчальною діяльністю ігрової може призвести до витіснення варіативності та креативності з життя дитини. Правопівкульне мислення є творчим, воно передбачає пошук і знаходження власних рішень, нових і оригінальних підходів до вирішення питань, його результатом виступає новий продукт мислення. Лівопівкульне - відтворююче, або репродуктивне мислення, його результатом є відтворення поданої інформації. Раннє навчання дитини призвичаює її, перш за все, до використання чужих стереотипів, залежності від дорослого, несамостійності мислення. Щодо варіативності мислення, то за умов її сформованості засобами гри, дана якість може бути перенесена в наступному як у навчальну, так і в усі інші види діяльності. Найбільш необхідна вона людині у побудові міжособистісних стосунків з оточуючими людьми.

Якщо керуватись засадничим постулатом Базового компоненту дошкільної освіти в Україні, згідно якого основним завданням дошкільної освіти є не підготовка дитини до школи, як вирішення локальної задачі, а підготовка до життя, як глобальна стратегічна лінія розвитку особистості, то стає зрозумілим значущість та цінність періоду дошкільного дитинства з його провідним видом діяльності - грою. В дошкільному дитинстві гра, поряд із спілкуванням та казкою є найефективнішими засобами навчання. Можливості їх використання надзвичайно широкі за рахунок сили емоційного впливу на почуттєву та інтелектуальну сфери дитини, що позначається на міцності засвоєння отриманої від інших чи самостійно здобутої інформації.

Прагнучи до інтелектуального, морального чи фізичного розвитку власної дитини, батьки мають бути орієнтовані саме на гру. А результатом її рахувати глибоку емоційну задоволеність дитини самим процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям дійового пізнання навколишнього світу та активного спілкування з людьми.

Якщо ж говорити про навчання дитини в домашніх умовах, то слід зазначити, що найкращими вчителями для маленької дитини є батьки. Здійснюючи опосередкований вплив на мотиваційну (хочу) та вольову (зможу) сферу дошкільника, вони здатні сформувати у нього основи цілісної системи знань про оточуючий світ у всьому багатстві його взаємозв’язків та залежностей. При цьому, враховуючи вік і характер мислення дитини (наочно-дійове, наочно-образне), доцільно використовувати для навчання повсякденні реальні ситуації, спілкування, гру, казку, спільну працю, а не організовувати навчання у вигляді шкільних уроків.

Наприклад, уявіть собі похмурий сірий ранок: за вікном дощ, настрій ніякий, хочеться спати. Очі дитини прикуті до вікна, бо дощ стукає по підвіконню. «Прислухайся, що говорить дощ, - звертається дорослий до дитини. «Він точно щось говорить, бо ми чуємо звуки. Які це звуки? Давай спробуємо скласти їх у слова? Чуєш, коли дощ падає на підвіконня, він стукає: «кап-кап-кап». Коли стікає з підвіконня: «ті-ті-ті». Не можу я ці звуки скласти у слова. Незрозуміло. Хоча... дощі приносить західний вітер. Саме там, на Заході, знаходиться країна дощів і туманів. Знаєш, як вона називається? Англія. Люди там майже завжди ходять з парасольками, полюбляють гарячий чай, а розмовляють англійською мовою. Можливо і дощ говорить англійською? Чи знаєш ти, що означає англійською слово «cap»? «tea»? «Сар» означає «чашка», а «tea» - чай. Наш дощ повторює слова: чашка і чай. Вслухайся. Повтори. Певно дощ хоче сказати, що у таку негоду непогано випити гарячого чаю. А давай і приготуємо чай. Сервіруймо посуд до чаю. Знаєш, як буде англійською: блюдце, чайна ложка, цукор? А як сказати: подай мені, будь ласка чашку (чай гарячий, смачний, солодкий, дякую тощо)? Давай уявимо себе англійцями, будемо пити чай і розмовляти англійською».

Після такого заняття-гри, заняття-спілкування можна помалювати. Це може бути ввечері чи наступного дня. Перед малюванням пригадайте як дощ розмовляв за вікном англійською. Темою малювання можуть стати парасольки від дощу. В ході обговорення з дитиною вибору кольору для парасольки, можна закріпити (чи вивчити) назви кольорів англійською мовою: червоний, зелений, жовтий, синій, голубий, золотий, фіолетовий, смугастий, різнокольоровий. «Виставка парасольок» не лише прикрасить кімнату, але й тривалий час слугуватиме стимулом для розмов, засобом закріплення назв кольорів англійською мовою тощо.

Заняття з математики можна проводити під час прибирання іграшок, на кухні, коли дитина допомагає мамі, в процесі повсякденного побутового спілкування: одягання, роздягання, сервіровки столу до вечері, розглядання картинок тощо. Розвиток комунікативних мовленнєвих умінь найкраще відбувається в процесі ігор та прогулянок в природі. Адже під час тихої ходи парком так цікаво пограти з мамою у найуважнішого. Спробуйте відшукати серед дерев, які ви бачите, найвище дерево, потім найнижче, найтовстіше й найтонше, найкрасивіше, незвичайне. Роздивіться їх, порівняйте між собою, поговоріть про них. Складіть доступну вікові дитини нескладну задачу. Пам’ятайте, при вирішенні навчального завдання дітям необхідно надавати більшої самостійності, забезпечувати право вибору способу досягнення мети, заохочувати ініціативність, відмічати докладені вольові зусилля, старанність, відповідальність. Тобто заняття з дітьми дошкільного віку потребують, насамперед, уваги до їх організації та структури, добору цікавих форм і доступного змісту. Ми глибоко переконані в тому, що перш ніж давати знання дітям, необхідно створити канал, яким вони «потечуть», і тоді треба буде лише відкривати і закривати уявний шлюз. Канал будується на основі інтересу дитини і бажанні дорослого ввести її у світ знань. А шлюз символізує обсяг необхідної інформації.

Спостереження за сучасними дітьми дають підстави стверджувати, що при спілкуванні з оточуючими, малюки часто прагнуть використати навичку спілкування з телевізором, якої набувають протягом першого року життя: якщо цікаво - дивлюся, якщо ні - «вимикаю». Вони «вмикають» і «вимикають» рідних, знайомих, інших дітей. Звісно, буття визначає свідомість. Свідомість підростаючої особистості, омеханічена сучасним буттям, все більше хилиться до механічного світу та віртуальних друзів. Але живе і буде жити дитина між реальних людей. Сюжетно - рольова гра, розгорнута в дошкільному закладі чи у домашніх умовах спільно з членами родини, може допомогти дитині засвоїти правила поведінки з оточуючими, закріпити норми взаємодії з людьми маленькими і великими, своїми і чужими.

Зміст сюжетно-рольових ігор дітей старшого дошкільного віку цілком відтворює реалії сучасного буття. Хлопчики граються у водіїв та мийників машин на автомийках, міліцію та охоронників банку, військових. Популярними серед дівчат є ігри у показ мод, конкурси краси, телевізійне шоу. На другому місці ігри в сім’ю та дитячий садок, магазин та салон краси. Зовсім непопулярні серед сучасних дітей ігри, у яких присутні такі професії як лікар, вчитель, бібліотекар, кравець, перукар, будівельник, кондитер, працівник пекарні, кухар, хлібороб, садівник, фермер, продавець. Професії муляра, столяра, сантехніка, не говорячи вже про двірника, викликають у дітей здивування і одностайне «ні», якщо дорослий пропонує їм уявити себе у такій ролі. Насторожує і той факт, що непопулярними стали навіть так звані «романтичні» професії, про які раніше мріяли всі без винятку дітлахи: космонавт, пілот, капітан морського судна, моряк, дослідник Арктики, вчений.

Причиною є недостатня обізнаність дітей із змістом та значенням даних професій у житті суспільства. Виявляється, що надзвичайно мало знають діти і про професії своїх батьків та зміст їхньої діяльності. Усунути ці прогалини можна за допомогою тихої розмови у вечірні години, читання художньої літератури на відповідну тематику та організацію гри за сюжетом розповіді мами чи тата про свою роботу, змістом прочитаного оповідання.

Висновок: в сучасних умовах розвитку дітей дошкільного віку, активна ігрова діяльність поступово підмінюється пасивним використанням мультимедійних засобів, або навчальною діяльністю. Прагнучи до раннього розвитку своєї дитини засобами навчання, батьки несвідомо стимулюють несвоєчасний розвиток лівої півкулі мозку дитини на противагу правій - творчій. Оптимальним засобом навчання і розвитку дитини в дошкільному віці виступає сюжетно-рольова гра. Тому і в умовах дошкільного навчального закладу, і в умовах сім’ї гра має посісти належне їй чільне місце серед усіх інших видів діяльності дитини.

Ганна Белєнькаwym-1488141211397

Київ


Кiлькiсть переглядiв: 15

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.