• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка для батьків


ҐУДЗИКОВА МОЗАЇКА

/Files/images/nw_1111.jpg

Дитина пізнає навколишній світ через яскраві форми, кольори, явища. Чим привабливішими вони є, тим активнішою в навчально-виховному процесі буде дитина, тим вищим буде результат, якого прагне педагог. Робота з гудзиками дає змогу розв’язувати завдання всіх сфер Базової програми.

Як організувати ігри дітей з гудзиками вдома

Мабуть, в кожному будинку знайдеться стара коробочка з різнокаліберними гудзиками, які можна пристосувати найнесподіванішим чином – для ігор. Ігри з гудзиками прості і різноманітні, не вимагають особливих навичок, але при цьому мають розвиваючий та навчальний ефект. Особливо корисні гудзики для тренування дрібної моторики рук, яка, як відомо, безпосередньо впливає на розвиток мови і мислення. Крім того, перебираючи різномасті гудзички, дитина отримує уявлення про розмір, форму, колір – адже всі гудзики такі різні і цікаві.

Перебираючи гудзички, розповідайте маляті, чим один відрізняється від іншого, якого він кольору, великий чи маленький. Не забудьте порахувати кількість дірочок в ній. Можна взяти за основу занять вже готові розвиваючі ігри з гудзиками для дітей, а можна імпровізувати і придумувати свої, додаючи в гру різноманітні атрибути. Важливо пам'ятати правила безпеки – самостійні ігри з гудзиками не підходять для дітей раннього віку, які можуть проковтнути їх або засунути в носовій прохід.
/Files/images/QzMUJ3ssvpc.jpg Під час гри з гудзиками не залишайте дитину без нагляду!

Пропонуємо вашій увазі ідеї про те, в які ігри з використанням гудзиків можна гратися:

1. Складайте гудзики рядками за розміром: великі до великих, маленькі до маленьких. Вийдуть своєрідні «паровозики» з різними вагончиками.

2. Пробуйте скласти в стовпчики – таке заняття вимагає від малюка особливої уваги й акуратності, щоб не конструкція не обрушилася.

3. Сховайте гудзик в кулак і запропонуйте дитині вгадати, в якій руці вона знаходиться.

4. Розкладіть гудзики в купки за кольорами.

5. Зшийте гарний мішечок, в який можна скласти «скарби»: нехай малюк виймає з нього по одному гудзику. Дитині старшого віку завдання можна ускладнити – нехай вона розповість, якого розміру, кольору, форми гудзик вона дістала, скільки в гудзика дірочок.

6. Малюків 6-7 років можна навчити пришивати гудзики до свого або лялькового одягу.

7. Дитині можна запропонувати таку гру: розкатати на аркуші паперу шар пластиліну і викладати візерунки з гудзиків, злегка придавлюючи їх (квіточки, метелики та ін.);

8. Навчіть дитину нанизувати гудзики на шнурок, роблячи «веселу змійку», при цьому звертайте увагу на відмінність фактури. А маленька кокетка зможе пристосувати шнурок з гудзиками як намисто або браслет.

9. Можна використовувати гудзики і для командної гри: покладіть гудзик на вказівний палець дитини. Завдання його товариша буде в тому, щоб перекласти гудзик на свій палець без використання інших. Програє той, хто впустив предмет. Якщо дітей досить багато, можна розділити їх на команди і влаштувати змагання.

10. З гудзиків можна викласти майбутню картинку, як мозаїку.

/Files/images/30.jpg /Files/images/31.jpg /Files/images/32.jpg /Files/images/37.jpg /Files/images/34.jpg /Files/images/41.jpg /Files/images/35.jpg /Files/images/39.jpg /Files/images/36.jpg /Files/images/38.jpg /Files/images/33.jpg /Files/images/40.jpeg

/Files/photogallery/пуговки.gif

БЕЗПЕКА ПІД ЧАС НОВОРІЧНИХ СВЯТ
АБО ЯК ЗБЕРЕГТИ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

/Files/images/Що-подарувати-на-рік-Змії-Новорічні-подарунки-за-знаком-Зодіаку.jpg

Перед Новим роком у батьків багато приємних клопотів — ку­півля подарунків для дітей, декорування всією родиною житла, прикрашання ялинки тощо. Проте не всі батьки знають, що вироби, без яких не обходиться новорічне свято, можуть бути шкідливими для дітей через матеріали, із яких вони виготовлені.

Традиційно атрибутами Нового року є ялинкові прикраси, костюми та маски, штучні ялинки, феєрверки (хлопавки, бенгаль­ські свічки) та електричні гірлянди. Жоден із цих виробів не підля­гає обов’язковій сертифікації в Україні. Утім, обов’язковим є мар­кування виробів — на нього і треба звертати увагу. Повідомлення на маркуванні має бути чітким і зрозумілим, здійсненим державною мовою, не має змиватися або стиратися пальцями. Маркування має містити такі складові, як-от:

• товарний знак підприємства-виробника чи уповноваженої ним особи;

• найменування та адреса виробника;

• дата виготовлення і термін придатності виробу;

• попереджувальна інформація про ризик, пов’язаний з екс­плуатацією виробу, та способи його уникнення.

Наприклад, на упаковці з ялинковими прикрасами, які можуть бути небезпечними для дітей віком до трьох років, має бути засте­реження «Обережно! Непридатне для дітей віком до трьох років» зі стислим роз’ясненням ступеня ризику.

/Files/images/nov.jpg ЯЛИНКОВІ ПРИКРАСИ

Деякі батьки, аби вберегти дітей від травмування скляними ялинковими прикрасами, віддають перевагу пластиковим. Але спра­ва в тому, що більшість ялинкових прикрас здебільшого виготовлені з низькосортного пластику. Фахівці стверджують, що у таких прикра­сах значно перевищено допустиму норму вмісту шкідливих речовин, зокрема фенолу, свинцю, формальдегіду.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Фенол — це кислота, яка в чистому вигляді є дуже токсичною речовиною і за потрапляння на шкіру викли­кає сильні опіки. Якщо виріб містить понаднормову концентра­цію фенолу, то, контактуючи зі шкірою дитини, починає її по­дразнювати. Як наслідок, у дитини може виникнути алергія, бронхіальна астма, навіть екзема. Вдихання фенолу призводить до подразнення слизових оболонок і може викликати нежить, запаморочення, головний біль, нудоту, задуху, прискорене сер­цебиття, порушення сну. Підвищений вміст свинцю (наприклад, у фарбі, якою розмальовано ялинкову прикрасу) негативно діє на центральну нервову систему дитини, може викликати без­причинну агресію. Токсичний формальдегід негативно впливає на органи дихання, очі, шкіру дитини, вражає нервову систему.

Хімічний склад ялинкової прикраси неможливо визначити «на око», проте варто зауважити декілька ознак, які свідчать про по­наднормовий вміст шкідливих речовин. Наприклад:

• неприємний запах — що він сильніший, то більше виділя­ється летучих /Files/images/78.jpg токсичних хімічних речовин. Ялинкова при­краса має бути без запаху, бодай навіть слабкого;

• неякісне покриття фарбою чи лаком — воно відшаровува­тиметься та потраплятиме на руки та в рот дитини, а біль­шість фарб є токсичними.

У будь-якому випадку радимо використовувати ялинкову при­красу лише за призначенням. Не варто давати її дитині для гри!

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Безпечною та естетичною альтернативою скляним та пластиковим ялинковим прикрасам можуть стати вироби з фетру, флісу, льону, бавовни. Стильно виглядатимуть ялинкові «намиста» та банти з атласної стрічки чи паперу. У та­ких прикрас є ще одна перевага — їх можна виготовити разом із дитиною власноруч, зробивши підготовку до Нового року ціка­вішою та по-справжньому родинною.

НОВОРІЧНІ КОСТЮМИ ТА МАСКИ

/Files/images/6333_novogodniy-bal-idei-dlya-kostyumov-3.jpg Купуючи новорічний костюм, насамперед варто звернути ува­гу на те, чи не виготовлений він із легкозаймистого матеріалу. Упо­добаний костюм слід вивернути і ретельно оглянути шви: якщо вони криві, із нитками, що стирчать, то це найімовірніше підпільне виробництво, а сировина — недозволена для використання.

Новорічні маски також мають бути пожежобезпечними. Отвори для очей, носа, рота мають бути розміщені симетрично — так, щоб ди­тина, надягнувши маску, могла добре бачити і не задихалася.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Новорічні костюми та маски, які входять до гру­пи товарів легкої промисловості, виключені з Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого на­казом Державного комітету України з питань технічного регулю­вання та споживчої політики 01.02.2005 № 28 (у редакції наказу Мі­ністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 № 1308, далі — Перелік № 28]. Тож слід обирати такі товари осо­бливо уважно, ураховуючи, що дитина носитиме їх близько до тіла, очей, органів дихання.

Купуючи новорічні костюм та мас­ку зверніть увагу на їхній запах та ко­лір. Якщо запах здався вам неприєм­ним, а колір — неприродно яскравим, не слід купувати такий товар.

ШТУЧНІ ЯЛИНКИ

/Files/images/litye-ljuks.jpg

Причин для вибору штучної ялин­ки може бути декілька — алергія ко­гось із родини на хвойні дерева; ба­жання полегшити прибирання житла; намір не витрачати щороку гроші на природне дерево. Важливо, що рі­шення обрати штучну ялинку також є екологічно-дружнім, адже що більше людей користуватиметься штучними ялинками, то менше вирубува­тимуть природні.

Обираючи штучну ялинку, насамперед зауважте: штучна ялин­ка повинна мати санітарно-епідеміологічний висновок Мініс­терства охорони здоров’я України. Обов’язково попросіть продавця показати вам цей документ, адже штучна ялинка знаходитиметься у вашій оселі не один рік.

Перш ніж купувати ялинку, якою б гарною, «пухнастою» та при­йнятною за ціною вона не була, обов'язково дізнайтеся, з якого ма­теріалу вона виготовлена. Для виробництва штучних ялинок вико­ристовують такі матеріали:

• поліпропілен (РР) — вважають, що цей вид пластмас є найбез­печнішим для здоров'я. Із нього виготовляють відра, посуд для га­рячих страв, одноразові шприци, мішки для цукру, контейнери для заморожування продуктів, кришки для більшості пляшок, маслянки тощо. Ялинки з поліпропілену є найдорожчими та найякіснішими, до того ж виглядають, «як живі»;

• монофіламентна нитка (волосінь) — із цього матеріалу ви­готовляють найпухнастіші ялинки з тонкими голочками. Вони ви­глядають дуже натурально і не завдають шкоди здоров'ю;

• фольга чи фольгована плівка — із цього матеріалу роблять білі чи сріблясті ялинки з густою та м’якою «хвоєю». Такі ялинки безпечні, утім, не всіх влаштовує їхній колір;

• полівінілхлорид (ПВХ, РУС) — найуживаніший вид пластмас для виробництва штучних ялинок, який виготовляють із нафтових ресурсів. Такі ялинки називають оптимальним співвідношенням ціни та якості, адже вони є міцними, довго служать, гарно вигляда­ють та коштують дешевше, ніж ялинки з поліпропілену.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! ПВХ відрізняється міцністю та вогнестійкіс­тю, тож його вважають придатним для виробництва дитячих іграшок, предметів декору [зокрема і штучних ялинок], штучної шкіри, завіс для душу тощо. Проте це отруйний та небезпечний для здоров’я вид пластмас, обтяжений шкідливими поєднання­ми свинцю. Так, за спалювання ПВХ утворюються високотоксич­ні хлорорганічні сполуки. Тож якщо ви все-таки обрали ялинку з ПВХ, через декілька років користування її варто замінити.

Також слід перевірити міцність гілок та голочок. Проведіть по м’яких голочках рукою «проти шерсті», а жорсткі посмикайте — вони мають одразу розправитися і не осипатися. Окрім того, кінчи­ки голочок не мають колотися, аби дитина не травмувалася, якщо візьме гілочку в руку або навіть до рота. Зрештою, ялинка має бути стійкою, аби дитина випадково не перекинула її на себе.

Якщо ялинка має неприємний запах — не слід сподіватися на те, що він «вивітриться», бо це є сигналом наявності токсич­них речовин у матеріалі. У будь-якому разі не варто ставити штучну ялинку в кімнаті, де дитина спить.

ФЕЄРВЕРКИ

/Files/images/Fireworks3.jpg Серед святкових атрибутів незмінною популярністю користу­ються так звані «прості феєрверки» — хлопавки та бенгальські свічки (далі — свічки). їх застосування не потребує спеціальних знань та навичок, достатньо уважно прочитати інструкцію та бути обережним. Утім, не варто ставитися до феєрверків легковажно, осо­бливо в присутності дитини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Побутові піротехнічні вироби виключено з Переліку № 28. Тож їх купівля й використання — ризиковані. Це стосується не лише великих складних феєрверків, які в жодно­му разі не можна запускати в домашніх умовах, а й таких простих, як хлопавки та бенгальські свічки.

Феєрверки слід купувати лише у спеціалізованих магази­нах — так менша ймовірність натрапити на неякісний товар. Роз­глядаючи упаковку феєрверка, зауважте такі показники, як:

• зовнішній вигляд — якщо упаковка має очевидні дефекти (пом'ята, розірвана, підмочена тощо), цей товар не варто купувати;

• назва та адреса компанії-виробника та (або) постачальника;

• дата виготовлення та термін придатності;

• інструкція українською мовою.

Слід заздалегідь розказати дітям, як користуватися феєрвер­ком. Зокрема, необхідно наголосити, що:

• не можна самостійно, коли поруч немає дорослих, запуска­ти хлопавку чи запалювати бенгальську свічку;

• не слід стояти близько з тим, хто запалює феєрверк.

Окрім того, батькам у розпал свята варто пам’ятати, що робота навіть із простими піротехнічними виробами, а також куріння поруч із ними — це небезпека для всієї родини.

ХЛОПАВКИ

Хлопавки вважають доволі безпечним видом феєрверків. Утім, аби це справді /Files/images/korob29.png було так, батькам слід дотримуватися декількох правил, а саме:

• не давати хлопавки дітям до трьох років, старшим дітям — лише під наглядом дорослих;

• стежити, щоб діти не спрямовували хлопавку на себе чи на будь-кого іншого;

• у жодному разі не використовувати хлопавку поблизу від­критого вогню (свічок, каміна тощо), адже можуть загорі­тися серпантин чи конфетті, що є її начинням.

Окрім того, не варто забувати, що маленькі діти можуть зляка­тися голосних звуків, які видають хлопавки. Тому якщо діти раніше не чули цього звуку, слід запустити хлопавку подалі від них, аби «ви­бух» здався не дуже голосним.

БЕНГАЛЬСЬКІ СВІЧКИ

/Files/images/kW7VUdpapVY.jpg Запалення свічок потребує обережності від дорослих і дітей. Ось декілька правил, яких батьки мають дотримуватися самі та на­вчити дітей:

• не дозволяти дітям запалювати свічки самостійно;

• ніколи не запалювати та не тримати в руці більше однієї свічки одночасно;

• тримати запалену свічку якомога далі від тіла, стоя­ти з нею на відстані принаймні півтора метри від інших людей;

• не бігати із запаленою свічкою в руці, не кидати її;

• пам'ятати, що металеві стрижні свічок залишаються гаря­чими деякий час після згасання.

Зазначимо також, що свічки виділяють у процесі горіння шкідливі окиси, тож запалювати їх варто лише на відкритому пові­трі або в приміщенні, що добре провітрюється.

ЕЛЕКТРИЧНІ ГІРЛЯНДИ

Електричні гірлянди слід так само, як і феєр­верки, купувати лише у спеціалізованих магазинах, де наявні необ­хідні для продажу таких виробів документи. Варто звернути увагу на призначення гірлянди — для використання в домашніх умовах або на вулиці. «Вуличні» гірлянди можна вмикати як надворі (при­міром, приватного будинку), так і у квартирі, натомість «домашні» слід експлуатувати лише в приміщенні, оскільки вони мають слабший захист від вологи та тонші проводи./Files/images/63921137[1].gif

Найліпше купувати світлодіодні гір­лянди, адже вони є пожежобезпечними (не містять елементів, що нагріваються), значно економлять електроенергію по­рівняно з ламповими гірляндами.

Обираючи гірлянду, слід уві­мкнути її в магазині й не вимикати одразу — не лише, аби переконати­ся, що всі лампочки працюють, а і щоб мати змогу принюхатися до неї. Якщо під час роботи гірлянда виділяє непри­ємний запах — можливо, вона виготовлена підпільним способом і потрапила на полицю магазину контрабандою.

Аби новорічні свята пройшли безпечно, радимо заздалегідь максимально усунути всі чинники небезпеки. Також проконсультуй­те батьків вихованців, як убезпечити себе та своїх дітей від шкідли­вих для здоров’я новорічних атрибутів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо користування електричними гірляндами

· Уважно прочитайте інформацію в інструкції щодо заміни світлотехнічних елементів гірлянд, чи можлива вона, чи дозволено її проводити.

· Вішайте гірлянди на ялинку так, аби вони не висіли дуже близько до підлоги, де їх можуть зачепити діти або домашні тварини.

· Не намагайтеся самотужки розбирати чи ремонтувати гірлянди.

· Виходячи з приміщення, вимикайте гірлянди з електромережі.

· Не допускайте надмірних механічних впливів на гірлянди.

· Не піддавайте впливу зовнішніх кліматичних чинників гірлянди, призначені для внутріш­нього користування.

· Суворо дотримуйтеся правил безпеки під час використання гірлянд і не дозволяйте корис­туватися ними дітям.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо вибору новорічних атрибутів

· Купуйте новорічні атрибути не на стихійних ринках, а у спеціалізованих магазинах.

· Прагніть насамперед до якості, і лише потім — до економії. Ліпше заплатити більше, але бути впевненим у безпечності товару для здоров'я вашої родини.

· Обираючи ялинкову прикрасу, проведіть по ній рукою та понюхайте. Блискітки, фарба не мають осипатися та лишатися на руці — якщо дитина візьме таку іграшку до рук чи до рота, у її організм потраплять токсичні речовини. Якщо прикраса має надмірно яскравий ко­лір або неприємний запах — вона містить дешеву та найімовірніше токсичну фарбу.

· Якщо ялинкова прикраса виготовлена не з цілком безпечних матеріалів (папір, фетр, фліс тощо) — у будь-якому випадку використовуйте її лише за призначенням, не дозволяйте ди­тині з нею гратися.

/Files/images/images.jpg


Комп'ютер і дитина. Здоровий підхід

За даними експертів ВООЗ, до 92% дорослих, які працюють за комп'ютером, наприкінці робочого дня скаржаться на неприємні відчуття й утому, які призводять до негативних наслідків. І насамперед втомлюються очі; через кілька годин роботи за комп'ютером з'являється відчуття пекучості (немов до очей потрапив пісок), болять повіки.

Щобільше, сьогодні за комп'ютером сидять і малюки! Якщо це відбувається в дитсадку, то довго сидіти за комп'ютером їм не дозволять. Але вдома це не завжди можна проконтролювати. Унаслідок цього дитина до вечора вже є збудженою, роздратованою, некерованою. І коли вона нарешті засинає, то спить погано, постійно прокидається, будить батьків. Багато з них потім дуже дивується, що причина цього - домашній комп'ютер.

/Files/images/000.jpg

Комп'ютер має ще один недолік - випромінювання. Виміри, які зробили експерти, показали, що воно є таким же, як і радіаційний фон землі. Електромагнітне випромінювання від доброго комп'ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп'ютера низької якості рівень низькочастотних електромагнітних випромінювань може бути підвищеним.

Також у приміщенні, де працює комп'ютер, змінюються характеристики повітря: температура може підвищуватися до 26-27 градусів, відносна вологість знижуватися до 40-60%, а вміст двоокису вуглецю - збільшуватися. Водночас повітря іонізується, а це збільшує кількість позитивних (важких) іонів і несприятливо впливає на працездатність. Іони, осідаючи на пилинках повітря, потрапляють і в дихальні шляхи. Деякі люди, зокрема й діти, болісно реагують на ці зміни в повітрі. У них може з'явитися сухість у горлі, покахикування.

5 правил безпеки

1. Комп'ютер потрібно розташувати в кутку чи задньою стінкою до стіни.

2. У приміщенні, де працює комп'ютер, необхідне щоденне вологе збирання. Тому підлогу в кімнаті не треба накривати килимом.

3. До і після роботи на комп'ютері слід протирати екран спеціальними серветками.

4. Вважають, що наші зелені друзі - кактуси - також допомагають зменшити негативний вплив комп'ютера.

5. Не забувайте частіше провітрювати кімнату. Акваріум або інші ємності з водою збільшують вологість повітря.

Не секрет, що спілкування з комп'ютером, а особливо з ігровими програмами, супроводжується сильним нервовим напруженням, оскільки вимагає швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини втому. Працюючи за комп'ютером, вона переживає своєрідний емоційний стрес.

Запобігти перевтомі можна - слід обмежити тривалість роботи дитини за комп'ютером, робити гімнастику для очей (офтальмотренаж), правильно облаштувати робоче місце, використовувати тільки якісні програми, які відповідають віку дитини. Це важливо хоча б тому, що занепокоєння, неуважність, втома починають проявлятися вже на 14-й хвилині роботи дитини за комп'ютером, а після 20 хвилин у 25% дітей зафіксували неприємні явища як у центральній нервовій системі, так і в зоровому апараті.

Уявіть тепер, що стається з малечою, яка годинами безконтрольно сидить за комп'ютером! Без шкоди для здоров'я дитина може безупинно працювати за комп'ютером всього 15 хвилин, а діти короткозорих батьків - лише 10 хвилин.

Стілець обов'язково має бути зі спинкою. Комп'ютер потрібно розмістити не менше як за 50-70 см від дитини (що далі, то краще), щоб її погляд був спрямований перпендикулярно в центр екрану. Сидіти потрібно прямо або злегка нахилившись уперед, із невеликим нахилом голови, та спираючись на 2/3-3/4 довжини стегна. Між корпусом тіла і краєм столу зберігається вільний простір не менше як 5 см. Руки вільно лежать на столі. Ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах під прямим кутом і розташовані під столом на підставці.

Стіл, на якому стоїть комп'ютер, необхідно поставити в добре освітлене місце, але так, щоб на екрані не було відблисків. Заняття за комп'ютером завдадуть меншої шкоди, якщо ви виконуватимете рекомендації. Від цього залежить здоров'я вашої дитини.

Ще кілька порад:

1. Забезпечити максимальну фокусну відстань. Комп'ютер повинен бути встановлений так, щоб, відірвавши очі від монітора, враз можна було побачити найвіддаленіший предмет у кімнаті. При розміщенні комп'ютера в кутку кімнати слід встановити на верхній частині монітора або на столі велике дзеркало. Тоді ви бачитимете далекі предмети, що знаходяться за вашою спиною.

2. Прослідкувати за відсутністю відблисків. При їх наявності: змініть кут нахилу екрана; перемістіть в кімнаті усі предмети, які відблискують на екрані; занавісьте вікна; спробуйте опустити освітлювальні прилади або електролампочки нижче; закрийте люмінесцентні лампи решітками; поверніть екран монітору так, щоб він був перпендикулярним до приладів освітлення; відрегулюйте освітлення екрану ручками яскравості і контрастності. Якщо це не допомагає, устаткуйте свій монітор антивідблисковим екраном.

3. Змонтувати правильне і раціональне освітлення. Найкращим варіантом верхнього освітлення кімнати може бути устаткування з регульованим світловим потоком і, бажано, направленим безпосередньо на стелю.

Окрім того, треба знати ще деякі "хитрощі" у поводженні з комп'ютерами. А саме:

- очі оператора повинні знаходитися на відстані не менш як 45 - 60 см від екрану монітора, до того ж на 15 -20 см вище його центру;

- пальці повинні бути трохи нижче рівня зап'ястя, а воно - нижче рівня ліктів. Тоді пальці володітимуть найбільшою свободою руху;

- плечі опущені й розслаблені, щоб і руки могли бути розслаблені;

- сидіти потрібно з прямою спиною, а спинка стільця повинна відповідати природному вигину спини (і її нижньої частини теж) оператора. Задні частини стегон повинні контактувати з сидінням. Коліна на рівні стегон або нижче, ноги не перехрещені і стоять на підлозі на підставці.

Для того, щоб очі не втомлювалися і зір не погіршувався, необхідно:

- кліпати очима кожні 3-5 сек;

- дивитися не тільки на екран, а відриватися від нього на оточуючі предмети і рухомі об'єкти;

- давати короткочасний відпочинок очам (та й тілу, кінцівкам) - раз на 2 - 3 хв. кидати короткий погляд на далекий предмет або в дзеркало;

- робити короткі, 2 - 3-хвилинні перерви на відпочинок через кожні 20 хв. роботи.

І звичайно, не забувати про загальнофізичну гімнастику, яка дасть можливість уникнути застою крові в судинах, її загущення й негативних наслідків гіподинамії.

Комп'ютерний світ схожий зі світом, у якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині та підлітку рости в цьому світі з комп'ютерним бумом. Обмежити дитину у роботі з комп’ютером – означає викликати в неї неадекватну реакцію. Якщо з дитиною трапляється істерика, коли його відривають від комп'ютерних ігор, можливо, політика дорослих щодо “розумної машини” неправильна.

Буває так, що батьки або сильно турбуються про здоров'я дитини, забороняючи їй довго грати, або немов забувають про це, дозволяючи сидіти за комп'ютером годинами. Коли в сім'ї немає єдиної думки дорослих з приводу комп'ютера, дитина чинить так, як вважає за потрібне.


Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації та комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною.

Комп'ютер не принесе шкоди дитині при розумному підході. Коли ми навчимо своїх дітей свідомо і творчо підходити до інформаційного простору, змінювати форму подання знань та даних таким чином, щоб це було корисно нашим дітям і не загрожувало їхньому здоров’ю та розвитку, ми полегшимо формування в них ефективних стратегій мислення, будемо сприяти підвищенню їхньої самооцінки, упевненості у своїх силах.

Отже, від вас залежить, як ваша дитина буде сприймати комп’ютер, що вона буде робити на ньому і як комп’ютер вплине не вашу дитину.

/Files/images/rebenok-i-internet.jpg

Перше знайомство дитини з комп’ютером повинно відбуватися у присутності дорослих, для того, щоб ви могли пояснити дитині про будову комп’ютера, його призначення та як ним управляти. В цьому вам допоможе створена нами мультимедійна презентація «Дошкільникам про комп’ютер» яку ви зможете переглянути в кінці даної сторінки.

/Files/photogallery/58797372.gif

ЯК ПРАВИЛЬНО ВИБРАТИ ТА РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ КАЗКУ?

/Files/photogallery/Українські-казки-як-складова-виховання-дітей-300x225.jpeg

Казка! Любов до казки формується в ранньому дитинстві. Як багато хороших, добрих спогадів пов'язано в кожного з нас з цим поняттям. Всі ми знаємо, з якою цікавістю дитина розглядає картинки в книзі, слухає розповідь дорослого, намагається складати казки сама. Педагоги з задоволенням використовують казку, як одну з форм корекційної роботи з дітьми, найбільш ефективну в ранньому віці.

Усі батьки рано чи пізно чули від своїх любих діток заповітне прохання: «Розкажи мені казку!..» Добре, якщо ви маєте ораторський хист і знаєте добру сотню казок. А якщо ні? Тоді, зазвичай, ви берете книгу і починаєте читати… А чи замислювались ви над тим, як правильно обрати книжку для читання і чи однаково сприймає дитина прочитану казку і ту, яку їй розповіли?

Отже, почнімо з добору літературного матеріалу. Підбираючи дитні казку для читання, варто мати на увазі кілька загальних правил.

1. Книга – це привід для спілкування, а не можливість його уникнути. Через казкові події та персонажів ви зможете краще пізнати свою дитину і зорієнтувати її в питаннях морального вибору. Тут головне – відчути, підтримати й заохотити.

2. Підбір казки – питання індивідуальне, і залежить від вподобань та вразливості вашої дитини. Те, що розважить одну дитину, іншій може завдати психічної травми та призвести до снів-жахів. Чого лише вартують деякі народні казки з сюжетами про поїдання дітей або сучасні історії про монстрів… Тож прислухайтеся до своєї інтуїції і дійте за принципом «Не нашкодь».

/Files/images/2deafff8d7ea.gif

3. Не всі казки – дитячі. На жаль, не всі батьки це знають, проте більшість народних казок створювалися не для дітей, а для дорослих, які збиралися біля вогнищ і переповідали захопливі історії. З часом від цих історій все зайве відсікалося й наразі лишилися зашифровані символічні послання, які бережуть в собі глибоку народну мудрість. Однак адресат цих глибоких історій – таки доросла людина. Це стосується не лише народних казок, а й авторських, а також багатьох мультфільмів.

4. Перш ніж читати казку дитині, постарайтесь хоча б попередньо проглянути її текст. Таким чином, ви, по-перше, вбережете дитину від небезпечного чи неякісного продукту, а по-друге, зможете наперед продумати можливі запитання та завдання до казки.

5. Зважайте на вікову категорію, на яку орієнтована казка. Однак підходити до цього питання слід творчо: якщо ваша дитина вже доросла до тих речей, про які йдеться в книжці, сміливо їй читайте. А краще – переказуйте зрозумілими словами, відповідаючи на питання дитини. Не бійтеся складних казок, адже хороша казка – як листковий пиріг: у кожному віці дитина відкриватиме щоразу щось нове.

Дуже часто дорослі не замислюються над тим, чи правильно вони читають дітям казки, чи приносять вони їм користь. Для того, щоб успішно розвивати свою дитину за допомогою казки та ще й отримувати від цього задоволення, вам варто лише дотримуватись певних «правил гри» і успіх вам буде гарантовано!

/Files/photogallery/9789662136005.jpg /Files/photogallery/9789662136173.jpg /Files/photogallery/9789664991794.jpg

Отже:

- ви маєте позбутися комплексів щодо свого ораторського хисту; розповідайте казку впевнено і з відповідними емоціями. Зазвичай діти не дуже суворі до своїх батьків, а настрій неодмінно покращиться в усієї родини;

- використовуйте незвичні інтонації, адже дитина може просто заснути від монотонної розповіді;

- якщо не знаєте, як почати, згадайте традиційні зачини на кшталт «Жили собі…», «У далекому царстві…» тощо;

- створіть чарівну атмосферу: вберіть якийсь казковий атрибут (капелюх, плащ, чарівний перстень, корону чи просто перо – залежно від ваших уяви та можливостей), запаліть незвичне освітлення («магічну» лампу чи свічку), налаштуйте дитину на казковий світ, у який вона порине через кілька хвилин;

- для того, щоб дитина якнайкраще налаштувалась на вашу розповідь, придумайте ритуал «входження до казки»; можете, наприклад, намалювати (надрукувати) і дати своєму малюку «Казковий пропуск» за певну «магічну» дію: закликання феї казки або цікаву розповідь; також можете пошити чи придбати ляльки для домашнього театру: і вам легше буде розповідати, і малюкові – цікавіше; для цієї ж мети можете використовувати ляльки своєї дитини, спитавши перед тим в неї дозволу;

- створіть казковий куточок у вашому домі: за допомогою ширми, дзеркал, магічних предметів, так дитина легко і природньо порине у світ казки;

- спробуйте спланувати певний ритм таких «казкових вечорів» − це буде чудовою нагодою поспілкуватись із власною дитиною, відчути її емоційний стан, її потреби, а також побути самому трохи дитиною; до того ж, діти люблять ритуали: це додає їм відчуття впорядкованості й загадковості водночас;

- і, найголовніше, знайдіть для цього час! Нікуди не поспішаючи, спокійно і розмірено пориньте у світ казки – такий важливий для вашого малюка;

- читати казку необхідно вдумливо, пояснюючи дітям незнайомі слова, обговорюючи основні мо­менти;

- важливо вислуховувати думки самих дітей про почуті події з казковими героями;

- не можна говорити дитині, що її судження непра­вильне, або засуджувати її позицію;

- небажано читати декілька казок відразу, тому що мораль кожної казки повинна бути осмислена дитиною.

Тепер ви знаєте правила гри – закони, слідування яким неодмінно забезпечить успіх у справі всебічного виховання вашої дитини. Тож не гайте часу! Не намагайтесь дотримуватись одразу всіх правил, будьте терплячими до себе, і вам неодмінно все вдасться.

"Народні казки сприяють засвоєнню всіх форм мови, які дають можливість вироблення у дітей власних мовних навичок при розповіданні", - писав К.Д. Ушинський.

Для дітей з порушеннями мовлення краще підбирати казки, легкі для їх сприймання, без філософського змісту, емоційні насичені, з добрим кінцем, нескладні для розігрування, про тварин, якщо чарівні казки, то недовготривалі.

Отже, читання казок сприяє як цілеспрямованому, так і спонтанному розвитку словника і зв'язного мовлення дитини, розвитку причинно-наслідкових відносин подій і відображенню їх в мові, включає в роботу всі аналізаторні системи. Настає перехід образів-уявлень в образи-поняття, що важливо для подальших етапів навчання.

Білоус Н. А., учитель-логопед ДНЗ №2 «Горобинка»

/Files/photogallery/c73c3bf6f812.gif

Організація оздоровлення дітей влітку

/Files/photogallery/море.jpg

Літо - чудова пора відпусток, відпочинку, сезон місцевих вітамінів з грядки і нескінченного задоволення від нових вражень! А для багатьох мам і тат це ще й час організації літньої програми поїздок для улюбленого карапуза. І метою № 1 є, звичайно, не захоплення дитини від нових розваг і не раннє знайомство з комфортом закордонних курортів (це теж, але другорядне), а максимальне оздоровлення дитячого організму.

Куди ж їхати з дитиною, як відпочивати, до чого прагнути?




Відпочинок на морі

Класичний варіант літніх заходів. Так, дійсно, морське повітря, солона вода, гірський мікроклімат надають приголомшливий вплив на здоров'я дорослих і дітей. Однак не варто забувати, що оздоровчий ефект настає лише при перебуванні на узбережжі протягом більше трьох тижнів.

І ще одна важлива умова оздоровлення – доступ до його джерел! Не розумію батьків, які вивозять малюків до моря і не дозволяють в ньому купатися, обмежуючись надувним басейном. Або тих, які вважають за краще весь день лежати в затінку і тримають дитину поряд з собою «на прив'язі».

Потрібно пам'ятати про головну небезпеку на морі - активне сонце. Якщо дотримуватися розумного режиму дня, і використовувати засоби захисту від ультрафіолету, сонечко принесе вам і вашим дітям тільки користь.


Лісова благодать

Є діти, які погано переносять спеку. Для них і для тих, хто просто хоче урізноманітнити морські відпустки, існує чудодійний за вкладом в здоров'я та емоційний стан відпочинок в лісі. Багате киснем повітря дасть таку порцію продуктивної енергії, яка змусить працювати організм, як годинник. Як правило, відпочивати відправляються в ті лісові місця, де неподалік розташоване озеро або протікає річка.

Багато малят, ще не звикли до великої кількості води, бояться бурхливої поведінки моря, а тому, не зайвим буде спочатку познайомити їх з більш спокійними водами річки або озера.

До головних обережностей відпочинку в лісі слід віднести питання профілактики та боротьби з укусами комах.

Де завгодно, головне, щоб...

Відпочивати з дитиною можна і не на курортах, а на звичайнісінькій заміській дачі або в селі у бабусі, якщо це місце вирішує головні завдання оздоровлення:

1. Повітря і сонце.
У міському дворі, навіть якщо гуляти з ранку до ночі, не взяти користі від цих стихій. А значить, необхідно їхати туди, де вихлопні гази автомобілів і промислові викиди не псують атмосферу своєю присутністю.

2. Вода..
Басейн, звичайно, теж вихід, але тільки при відсутності живих водойм. Корисні властивості мікроелементів і мінералів природних водойм, вологе повітря поблизу них здатні найкращим чином оздоровити наших діток.

3. Активність
. Всі ми знаємо про користь фізкультури. Так ось дитяча активність протягом дня - це нескінченна зарядка. Заохочуйте і залучайте малюка до активності, не осмикуйте свого невгамовного карапуза із закликами заспокоїтися і посидіти в затінку. Рух – це життя!

4. Харчування.
Так, діти – не аматори овочів і фруктів, але хитрі підприємливі мами завжди знайдуть те блюдо, яке малюк з'їсть із задоволенням. Овочі ховаємо в м'ясний фарш, фрукти - в солодкий сирок, молочний коктейль. А може, когось привабить барвистий фруктовий салат в красивій формочці.

/Files/photogallery/солнішко.jpgБажаю вам чудового відпочинку !!!
З повагою вихователь-методист ДНЗ Дядик Н.О.


Пам’ятка батькам від дитини

/Files/photogallery/parents001[1].gif- Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте.

- Не бійтеся бути вимогливими зі мною.

- Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати.

- Не змушуйте мене почувати себе меншим, ніж я є насправді.

- Не робіть для мене і за мене те, що я у змозі зробити сам(а).

- Не нарікайте на мене в присутності сторонніх людей.

- Не змушуйте мене відчувати, що мої провини – смертельний гріх.

- Не захищайте мене від наслідків моїх власних помилок – я вчуся на своєму досвіді.

- Дозвольте мені ставити запитання і отримувати чесні відповіді.

- Не карайте мене, коли я і так переживаю за невдачу.

- Окрім їжі, дайте мені тепло, сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

- Нехай я ніколи не боятимуся втратити вашу любов.

/Files/photogallery/бджілки.gif

ЩО ПОТРІБНО МАМІ ЗНАТИ, ЩОБ НАГОДУВАТИ

1. Не перетворювати обід на розвагу – книжки, фільми, забави тут не потрібні, тому що потім, аби дитина з’їла ложку супу, вам буде потрібно влаштовувати шоу. Чим далі, тим більше.

2. Не дозволяти їсти в перерві між прийомом їжі. Солодощі призводять до того, що, коли настане час прийому їжі, дитина не хоче їсти.

3. Не кладіть у тарілку великі порції. Краще дати менше, щоб дитина попросила іще, якщо страва сподобалась.

4. Менше говорити про їжу. Не хвалити дитину за те, що вона добре їсть, і не сварити, якщо щось залишить.

5.Не спонукайте їсти за допомогою шантажу, говорячи: „Ти не їси, бо не любиш маму”.

6. Страва не повинна бути дуже гарячою або холодною. Зверніть увагу на те, чи її колір не псує дитині апетит.

7. Не давайте занадто твердих страв, які важко пережовувати.

8. Додавайте до страв трохи якихось приправ та прикрашайте їх, а , отже, зацікавте незвичайним оформленням. Подавайте їжу в яскравому посуді.

9.Уникайте одноманітних страв.

10. Щоб страви не набридали, намагайтеся готувати на один день.

11. Дозволяйте дитині їсти самостійно, навіть, якщо потім прийдеться довго прибирати.


У нашому дошкільному закладі працює консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім'ї.

ГРАФІК РОБОТИ

КОНСУЛЬТАТИВНОГО ЦЕНТРУ ДЛЯ БАТЬКІВ

ТА СКЛАД ЗАЛУЧЕНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

Сплановані заходи, індивідаульні консультації батьки можуть отримати за потребою у зручний для них час.

№ п/п Прізвище, посада консультанта Розподіл обов язків. Напрямок консультативної діяльності Режим роботи
1. Завідуюча ДНЗ Годун Т.М. Створення матеріально - технічної бази, кадрове забезпечення, дотримання графіка роботи спеціалістами - консультантами, контроль за якістю надання послуг п'ятниця 13.00- 17.00
2. Вихователь-методист
Дядик Н.О.
Методичний супровід роботи спеціалістів, планування , організація лекцій, семінарів, згідно плану роботи, рекомендації батькам з питань підготовки дітей до школи, знайомство з вимогами Базового компоненту дошкільної освіти та Програм «Дитина», «Впевнений старт», фізичної готовності дітей до школи, рекомендації щодо організації дозвілля дітей, розвиток творчих та інтелектуальних здібностей дітей, ведення обовꞌязкової документації понеділок 15.00- 17.30
3. Вчитель-логопед
Кущ В.О.
Індивідуальне консультування дітей: обстеження, рекомендації батькам щодо порушень мовного розвитку вівторок, середа 13.00 – 15.30
4. Психолог
Ковалєвська Т.В.
Обстеження, психологічна допомога, індивідуальне консультування батьків та дітей вівторок 13.00 -14.00
5. Ст. медсестра Матвієнко О.П. Медичні поради, консультації щодо стану здоров я дітей, харчування, вітамінізації страв четвер 15.00- 17.00

/Files/photogallery/квіти.gif

Кiлькiсть переглядiв: 607

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.